Інформація про проведені заходи

щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Киданівському НВК «ЗОШ I-II ступенів дитсадок»

 

У період з 22.11.16 по 25.11.16 у Киданівському  НВК « ЗОШ І-ІІ ступенів дитсадок» було проведено ряд заходів з метою вшанування пам’яті жертв голодомору, які були спрямовані на донесення до школярів масштабів жорстокості, з якою винищували український народ, виховання особистої стурбованості кожного за події тих років.

 Класні керівники старшокласників у вівторок провели класні виховні години на тему «Голодомор в Україні – геноцид українського народу.

У середу, 23 листопада відбувся  перегляд документального фільму «Великий злам» 

24 листопада класними керівниками 1-4 класів були проведені виховні години «Голодомор 1932-1933 років».  В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку.

У п’ятницю 25 листопада  була проведена лінійка пам’яті  “Запалимо свічку»”. Учням було представлено для перегляду відеосюжет із спогадів очевидців, у яких йшлося про те, як відбувалася колективізація, вивезення зерна і їжі за кордон.

  З 22. 11. По 25. 11. в шкільній бібліотеці була оформлена тематична виставка художної та документально-публіцистичної літератури «Страждання, муки й горе мого народу»

 

Тоді, у ті часи, коли

Голодомор блукав по Україні,

То прості люди-бідняки,

Здорові ще тоді вони,

Вмирали від голодних злиднів.

 

Тоді, у ті часи, коли

Держава відбирала кусень хліба,

На вулиці голодними вони

Живилися дітьми своїми.

 

Тоді,у ті часи, коли

У 32-ім –33-ім році

Земля подарувала щедрі колоски,

Та люди гинули на кожнім кроці.

 

 

То чи не годі говорить,

Що жаху цього не було!

Адже це визнав цілий світ

То ж запалім свічу, бо був Голодомор! 

 Лицарі в боротьбі за волю

 

2 листопада відбувся захід, приурочений 96 річниці трагічних подій села, де безневинно було розстріляно близько 90 односельчан. Учні школи зачитали вірші, прослухали спогади про ті трагічні події, які відбулися майже століття тому. Отець Андрій відправив поминальну панахиду.

2 Лютого в Киданівському НВК відбулася лінійка пам’яті

«Життя листки перегортає, а біль Афгану навіки» присвячена 25-й річниці виведення радянських військ з республіки Афганістан.

Афганістан… Уже більше 25 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла. На війну до Афганістану було відправлено понад 15 тисяч воїнів - інтеранціоналістів із Київської області. Дев’ять із них були жителями нашого села. Кожного року ми проводимо лінійки-пам’яті і запрошуємо воїнів-афганців, щоб згадати героїв тієї страшної війни, тим самим виховувати в дітей почуття патріотизму та гордості за своїх земляків. На лінійці були присутні воїни інтернаціоналісти : Яковенко С. Я., Бабиленко О. С., Бублієнко М.Г., Татарчук Г. Я. Діти підготували цікаву інформацію про війну в Афганістані, декламували вірші про ті страшні події, вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання, покладали квіти до меморіальної дошки воїна -інтернаціоналіста І.О. Середи. Також звучали зворушливі пісні у виконанні вчителів нашої школи. Надзвичайно цікавими були виступи гостей, які розповідали про події того часу, діти задавали запитання, які їх цікавили, та отримували вичерпні відповіді. Великим сюрпризом для дітей був подарунок від гостей – це два футбольні м’ячі, за що ми щиро вдячні. Атмосфера була надзвичайно теплою.

 

30 Січня 2014 року

була проведена лінійка пам’яті присвячена до 70 – річниці визволення Богуславщини від німецько – фашистських загарбників.

Діти декламували вірші, та ознайомили присутніх з історичними фактами, які відбувалися в 1941-45рр.  Богуславщина була окупована у липні – серпні 1941 року після незначних бойових дій на території району. 28 липня 1941 року фашисти окупували село Киданівка. Колгоспи були розграбовані. Більше 100 осіб молоді відправлено на роботу в Німеччину. Фашисти жорстоко розправлялися з комуністами, активістами Радянської влади. В застінках поліції був замучений політпрацівник Червоної Армії, житель нашого села Степаненко М.Т., який вирвався з табору військовополонених і почав організовувати підпілля в селі. В лісах навколо села діяв партизанський загін. В урочищі «Гапчине» фашистські карателі оточили групу партизанів 6-го батальйону. 11 поранених бійців потрапили до рук гітлерівських солдатів, яких напівживими спалили на вогнищі.

У районі і зокрема, в місті, встановлювалася окупаційна влада. Німецькі намісники В Богуславі – комендант Шутце, начальник жандармерії Листке призначили бургомістром (старостою) П.М. Лихогодіна, який до війни працював у дитбудинку, а начальником поліції – Кривця. В селах району також були призначені старости, управляючі господарством, поліції з числа запроданців, пристосуванців, які при будь-якій владі – при владі. В районі працювали майже всі довоєнні підприємства, сільське господарство, яке очолив Мольдерф.

  23 липня 1943 року в районі розпочалися масові арешти членів партійно-господарського активу. Були випадки, коли громадою відстоювали арештованих комуністів-керівників, зважаючи на їх гуманне ставлення до людей, коли вони були при владі.

  Фашисти розстріляли і закатували 47 активістів, які після звільнення були перепоховані у братську могилу, що на окружній дорозі біля залізничної станції. Понад 300 осіб (точна цифра невідома) розстріляно єврейського населення Богуслава та Медвина. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2500 осіб, значна частина  яких з різних причин не повернулись у рідні  домівки…

 Війна 1941 – 1945 років забрала з району понад п’ять тисяч жителів. Лише з фронтів не повернулися 4200 воїнів-земляків, які віддали своє життя за вільну від фашистських окупантів Богуславщину, за щастя і добробут своїх рідних.

  Наприкінці січня 1944 року розпочалися рішучі бої за визволення Богуславщини. Першими від «коричневої чуми» - 24 січня звільнилися Закутенці, 26 січня – Довга Гребля, Митаївка та Ісайки, 27 –го Бране Поле, Дібровка, Гута, Медвин, Побережка, Софійка, Красногородка, 28-го січня – Біївці, Дешки, Коряківка, Синиця, Розкопанці та Щербашинці, 29- го Дибинці, Дмитренки, 30 січня Бородані, Проциха, Саварка, Чайки.

 Село Киданівка було звільнене 31 –го січня 1944 року. У визволенні села брали участь бійці 496 –го окремого кулеметного ат батальйону та 69-го гвардійського артполку під командуванням підполковника Н.В. Перуна, 202 –ї стрілецької дивізії – командир,- полковник З. І. Ревенко, 159 – го укріпленого району – командир- полковник І. Н. Виноградов. В боротьбі на фронтах проти гітлерівців і партизанах було близько 500 чоловік, з яких 137 чоловік нагороджено орденами і медалями СРСР. 164 знаком, який встановлено в центрі села. Того ж дня були звільнені Лютарі, Олексіївка, 2 лютого – Мисайлівка.

  О 14 – й годині 3 лютого 1944 року після жорстоких боїв від ворога був повністю звільнений Богуслав, цього ж дня – Шупики, Карандинці, Туники,  Яцюки. Командир кулеметно-артилерійського батальйону Іраклій Теофілович Арсенідзе став почесним житилем нашого міста. Правобережну частину Богуслава у складі 337-ої стрілецької дивізії 27 ої армії визволяв і наш земляк, богуславчанин В.К. Вашика.

  4 лютого наші війська увійшли в Івки, Хохітву, хутір Половецький, Тептіївку, Калинівку, 6-го у Семигори, 7-го – у Новомихайлівку. 9 лютого після 5-денного бою, звільнили Вільхівець, а 10-го Москаленки та Іванівку.

  У боях за визволення Богуславщини віддали своє життя 98 радянських воїнів, серед яких – командир – підполковник Тіхонський Ф.І., командир дивізії – полковник Евенко З.С., командир батальйону Косог К.П., командир батареї Шурман А.М.

  За роки окупації в Богуславі були повністю зруйновані суконна фабрика, промислова артіль «Жаккардпрядсукно», знищено устаткування хлібзаводу. Вщент зруйновано три будинки культури, бібліотека, школи, медичні установи. Знищено більше трьохсот житлових будинків, зруйновано – 100.

 

Всіх загиблих вшанували хвилиною мовчання. Захід підготували класні керівники 6 та 7 класів Музиченко Валентина Миколаївна та  Іващенко Володимир Олексійович.